 |
Автор статті – Бачинський Дмитро Володимирович – випускник педучилища 1974 року, працює в навчальному закладі з 1977 р., історик, спеціаліст вищої категорії, викладач-методист, кандидат історичних наук, доцент, заслужений працівник профспілки працівників освіти і науки України, відмінник освіти України, лауреат премії Омеляна Поповича. |
Педагогічна школа № 1 в Чернівцях
Цього року колектив Педагогічного фахового коледжу Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича, чисельна педагогічна спільнота Буковини відзначають 80-річчя заснування навчального закладу.
Історія педагогічної школи – училища – коледжу невіддільна від історії Чернівців і України: важливі події в житті суспільства стосувалися і навчального закладу, впливаючи на його становлення та розвиток.
13 серпня 1940 року постановою Ради народних комісарів УРСР № 1110 Чернівецькі чоловіча та жіноча учительські семінарії були реорганізовані в педагогічні школи № 1 та № 2 з українською мовою викладання. Передбачалось провести набір студентів у школи до 25 вересня та розпочати навчання 1 жовтня 1940 року.
Постанова Чернівецького обкому КП (б)У від 23 серпня 1940 р. встановлювала контингент студентів – по 160 чоловік для кожної школи.
За педагогічною школою № 1 (сьогодні педагогічний коледж) було закріплено приміщення по вулиці М. Емінеску, 17. 24 серпня 1944 року рішенням Чернівецької міської ради № 253 вулиця дістала назву М. Горького, а будинок отримав номер 23. Педагогічна школа № 2 розташувалася на вулиці Штефана Великого, 29 (нині вулиця Головна).
Історія має здатність повторюватись. Так сталось і з педагогічним коледжем, який у 1977 році – через 37 років свого існування – повернувся на місце, звідки й розпочиналась історія його становлення та розвитку.
Педшкола № 1 розмістилася в приміщенні учительської семінарії, яка діяла тут з 1 травня 1888 року. Побудована спеціально для освітніх цілей на розі вулиць Стефанії та Святої Трійці, будівля була облаштована всім необхідним для навчального процесу, виробничої практики, занять спортом. Сім кімнат у лівій частині призначалися для дитячого садка. Споруда відповідала всім існуючим на той час будівельним і гігієнічним вимогам. Просторий двір, два сади, колодязі, літній спортивний майданчик, зелені насадження, – все сприяло навчальній діяльності та відпочинку семінаристів і дітей із дитячого садка.
Осип Маковей, який працював викладачем української мови та літератури в Чернівецькій учительській семінарії з кінця 1899 р. до осені 1910 р., характеризуючи структурні підрозділи чоловічої і жіночої учительських семінарій як цілісного навчального комплексу писав: «… се справді не одна школа, а ціла педагогічна фабрика з ріжними школами під одним дахом, одним зарядом (керівництвом – автор).У великім, досить вигіднім будинку посеред садів були до осени 1909 р. з одного боку хлоп’яча школа вправ, два приготовляючі (підготовчі – автор) курси і чотири роки мужеського семінара, а з другого боку дівоча школа вправ і приготовляючі курси та жіночий семінар,… а є ще тут і фребелівська школа, де виховуєся що року по 40 дітей, а практикує все з кільканацять кандидаток».
Саме таке приміщення «педагогічної фабрики» отримала педагогічна школа № 1 у серпні 1940 року.
З червня 1940 року Чернівці і вся Північна Буковина увійшли до складу УРСР. Населення краю отримало надію національного визволення й об’єднання з українцями Великої України та сподівання жити в єдиній державі.
В утвореній 7 серпня 1940 року Чернівецькій області розпочалися значні зміни в політичному, національному, соціально-економічному, освітньому та культурному житті. Складовою частиною їх було створення освітніх закладів: середніх та вищих, шкіл і дитячих садків.
Увага новостворених партійних і радянських органів, громадських організацій з перших же днів приділялась освітній роботі. Розуміючи виняткове значення освіти, її змісту, виховної та пропагандистської роботи, вони наполегливо будували нову школу – в широкому розумінні цього слова – за радянськими принципами федеративної Росії та Української РСР.
Внаслідок цієї праці 16 вересня 1940 року перший радянський навчальний рік розпочався для майже 150 тисяч учнів 536 шкіл новоствореної області: 27 – середні (10-річні), 136 – неповні середні (7-річні) та 373 – початкові (4-річні). У 406 школах навчання велося українською мовою, в 111 – молдавською, у 10 – російською, в 9 – іншими мовами. У школах працювали 3063 учителі, з яких 1226 прибули за направленнями Народного Комісаріату освіти УРСР зі східних областей. Тільки 30 липня 1940 р. в область приїхало 120 осіб з радянської України для роботи на посадах вчителів і директорів шкіл.
У Чернівцях було утворено 33 школи, з них – 12 – середніх, 11 – неповних середніх та 10 початкових. Навчання українською мовою велося в 19 школах, російською – в 2, молдавською – в 6, єврейською – в 4, польською та німецькою – в одній. У школи міста станом на 30 серпня 1940 р. було призначено 290 вчителів.
Саме для забезпечення гострої потреби в учительських кадрах для початкових класів, де навчалось на 47 тисяч учнів більше ніж в румунський період, і були відкриті в Чернівцях педагогічні школи.
Народний Комісаріат освіти УРСР направив із міста Суми директором педагогічної школи № 1 ПАШУТУ Всеволода Васильовича. Із серпня 1940 року до початку військових дій у червні 1941 року він проводив всю організаторську, господарську, а надалі і навчально – виховну роботу зі становлення школи. Як учасник громадянської війни, директор технікуму в Сумах, він дієво і жорстко направляє роботу з набору і формування колективу викладачів школи, проведення набору на навчання учнів. Доречно зауважити, що в різних джерелах контингент школи іменувався по різному: слухачі, учні, студенти.
З перших днів відкриття школи розпочалася робота з організації набору учнів на всі три курси (було встановлено трирічний термін навчання) денної форми з підготовки вчителів для початкових класів.
Так, тих, хто закінчив 4 класи учительської семінарії, на перший курс стаціонарної форми навчання приймали без іспитів. Хто закінчив 4 класи ліцеїв, бурс, гімназій, складали іспити з української мови та арифметики усно і письмово, з геометрії та географії усно.
На другий і третій курси без іспитів зараховувались учні вчительської семінарії, які закінчили 5-6-7 класів.
Крім стаціонарного трирічного курсу навчання з 20 жовтня 1940 р. при школі були організовані трьохмісячні курси на 150 осіб, які мали закінчену середню освіту. Курси проводилися за окремими розробленими програмами, навчальний процес забезпечували викладачі школи, новоствореного учительського інституту та обласного інституту удосконалення вчителів.
Уже на початку лютого 1941 р. трьохмісячний курс навчання з підготовки вчителів початкових класів закінчили 115 курсантів, які склали перед комісією обласного відділу народної освіти екзамени з української і російської мов, педагогіки, історії СРСР та Конституції. Вони одразу ж були направлені на роботу в школи області.
Ще однією формою підготовки кадрів для початкових шкіл стало заочне навчання. В першу чергу, через нестачу кваліфікованих кадрів, педшкола запрошувала на навчання учителів, які працювали у початкових класах шкіл області і не мали відповідної освіти. Навчання для цієї категорії заочників було безкоштовне. Іспити складали тільки особи, які вступали на другий та третій курс. На початку грудня 1940 р. при педшколі «…для підвищення ділової кваліфікації працівників і озброєння їх марксо-ленінськими знаннями… 356 вчителів- заочників, що працюють у школах 9 сільських районів області та в Чернівцях … навчається на заочному відділі першої Чернівецької педшколи…», – пише заступник директора педшколи по заочній освіті (було введено в штат школи таку посаду – автор) В.Слободяник.
У січні 1941 року впродовж восьми днів відбулася перша сесія, а з 24 по 31 березня – друга сесія заочників. Студенти з віддалених районів мали змогу в ці дні навчатися на консультаційних пунктах у Вижниці та Сторожинці. Навчальний рік на заочному відділі мав завершитися екзаменаційною сесією у липні 1941 року, однак плани ці порушила війна.
Слід зауважити, що набір на заочне навчання був територіально поділений між педшколами: до першої приймалися слухачі з Путильського, Вижницького, Вашківського, Глибоцького, Сторожинецького, Заставнівського, Кіцманського, Садгірського, Чернівецького районів та м. Чернівці, а в другу педшколу – з Кельменецького, Сокирянського, Хотинського, Новоселицького та Герціївського районів. Напевно, такий нерівномірний поділ був пов’язаний із навчальною базою – приміщеннями для проведення занять.
У вівторок, 1 жовтня 1040 року в педагогічній школі № 1 розпочався навчальний процес: до занять приступили 226 учнів на трьох курсах: три класи (групи – автор) першого (68 осіб), дві групи другого (60 осіб) та три групи третього курсу (98 осіб). Для нумерації груп використовувались літери – «а», «б», «в». Викладацьким складом на початок навчання школа в цілому була забезпечена, крім викладачів педагогіки, нової історії та фізики. Слід зауважити, що порядок організації навчально-виховного процесу, навчальні плани та програми були такими ж, як і в педагогічних закладах Радянського Союзу.
Паралельно з освітніми завданнями новостворені органи влади особливу увагу у виховному процесі приділяли комуністично-радянській пропаганді, ідеологічному впливу на свідомість дітей, молоді та всього населення принципам відданості і любові партії, партійно-радянським вождям, духу інтернаціоналізму, денаціоналізації і русифікації. Це проявлялося і в змісті освіти: вивчення таких предметів як історія СРСР, нова історія, конституція СРСР і УРСР, проведення щоденних політінформацій, лекцій атеїстичного спрямування, організації соціалістичного змагання.
У педшколі створюються партійні та комсомольські організації, громадські організації – профспілкові серед працівників та студентів, які працювали відповідно до директив, вказівок органів влади, партійних і комсомольських органів. В акті перевірки роботи педшколи за лютий 1941 року зазначається: «… 10. Соціалістичне змагання в школі розгорнуто як індивідуальне так і між класами. Щотижня робляться підсумки… Для стимулу змагання, Червоний Перехідний Прапор вручається кращому класу щомісяця…Директору школи- Голові МК (місцевий комітет – керівний орган профспілкової організації працівників – автор) та Голові Профкому (профспілкової організації студентів – автор) перевіряти умови соцзмагання з педшколою ч.2. …9. Студентських зборів було 4. На зборах пророблено слідуючі питання: день конституції, вибори до Верховної Ради, вшанування пам’яті С.М.Кірова, соцзмагання і успішність. Робота комсомольської організації поставлена добре. Студентські організації працюють… але плани не затверджені директором. …15. МК звернути особливу увагу на вивчення Короткого Курса історії ВКП(б), організувати лекції та методичні конференції… …6. Додержуватись виконання календарного плану роботи, особливу увагу звернути на антирелігійну і інтернаціональну роботу. …Організований у Ш четверті гурток «Безвірний» ще не працює».
Навчальний процес, контроль знань студентів організовувався по четвертях, і тільки з 1948-1949 навчального року вводиться семестрова форма контролю. Впродовж навчального року було дві екзаменаційні сесії: зимова та весняна.
Згідно рішення Раднаркому СРСР, навчання в школі у 1940-1941 та 1942 навчальних роках для дітей трудящих було задеклароване безкоштовним. Плата за навчання встановлювалася тільки для дітей громадян, що живуть на нетрудові доходи. На початку 1941 року таких нетрудових елементів, як їх називали в школі, було 10 осіб. Плату за навчання їм дозволялося вносити частинами.
Відповідно до роз’яснення Комітету у справах вищої школи при Раднаркомі СРСР, стипендії почали призначатися з січня 1941 року тим студентам, які отримали на зимовій екзаменаційній сесії не менше 2/3 відмінних оцінок, а решта оцінок – «добре». За весняну сесію враховувалися й оцінки із заліків з тих предметів, де вони були диференційовані. У третій четверті 1940-1941 навчального року стипендіатів у школі було 59 чол., що складало 28,4 відсотки від 208 всіх студентів. Виплати стипендії постійно затримували з різних причин.
Кількість учнів у педшколі змінювалася практично кожного місяця: когось призивали в армію, деякі змінювали місце проживання, інших відраховували з причин неуспішності, неявки на заняття.
Педшколі було надано гуртожиток – приміщення спального корпусу учительської семінарії по вул. Г.Тофана,4 ( тепер – вул. І.Богуна,24, приміщення музичного відділення педколеджу). Слід зауважити, що тут в 1941 році працювала приймальна комісія учительського інституту. Гуртожиток не був достатньою мірою забезпечений меблями, постільною білизною, не відповідав належним санітарно-гігієнічним вимогам. У висновках комісії з перевірки школи в січні-лютому 1941 р. на це звернуто увагу і зазначено «…Просити Обласний відділ народної освіти допомогти дирекції школи в придбанні постільних приладь. …Вмінити в обов`язки директора школи до 20/ІІ-1941 року забезпечити гуртожиток стільцями, столами, тумбочками,шафами і тримати гуртожиток в санітарному стані. Проосити ОблВНО поставити питання перед НКО (народним комісаріатом освіти- автор) про виділенння ставки лікаря для обслуговування студентів гуртожитка».
При педагогічній школі працювала початкова школа № 24. Як і всі школи області, вона розпочала роботу з 16 вересня 1940 року. Створення школи, ймовірно, було зумовлено декількома причинами, головна з яких – проходження на її базі навчальної та виховної практики учнями школи.
У восьми класах школи (по два на кожній паралелі) навчалося 256 учнів. Привертає увагу віковий ценз дітей, а саме першого класу – 67 учнів: від 7 років – 1, 8 років – 24, 9 років -31, 10 років – 4, 11 років – 5, до 12 років і більше – 2 дитини. Досить значимим був національний склад учнів школи: українці складали 39,5 відсотки або 101 дитина, молдовани – 44,5% або 114 дітей, євреї – 22 чол., поляки – 18 осіб і німці – 1 учень.
Заняття у школі проводилися у дві зміни через нестачу класних кімнат (6 на 8 класів): у першу зміну – перші – треті класи, у другу – два четверті.
Відповідно до наказу обласного відділу народної освіти, штат початкової школи складався з 9-ти працівників: завідувач школою-вчитель одного з класів, 6 вчителів та два працівники обслуговуючого персоналу, які приймалися на роботу директором педагогічної школи і підпорядковувалися йому.
Завідувач школи Горбань Марко Я., 1909 року народження, кандидат в члени ВКП(б), закінчив перший курс Лубенського учительського інституту в Полтавській області і, відповідно до направлення Наркомату освіти УРСР, був призначений на посаду 27 липня 1940 року із суміщенням посади класовода 4-го класу.
Із шести вчителів-класоводів, які всі були місцевими, – четверо закінчили Чернівецьку учительську семінарію, один – Чернівецький університет і один – трьохрічні курси.
Ця початкова школа № 24 діяла при першій педагогічній школі – педучилищі до серпня 1956 року, з перервою на час воєнних дій до березня 1945 р., а потім перейшла в підпорядкування відділу народної освіти міста.
Паралельно з навчальним процесом уже в квітні 1941 року за вказівками обласного відділу народної освіти педшкола розпочинає роботу з набору вступників на 1941-1942 навчальний рік як на денну, так і на заочну форму навчання з підготовки вчителів початкових класів, адже в 1942 році в початкову школу мали прийти 25 тисяч дітей.
На заочний відділ приймалися громадяни СРСР від 15 до 35 років. Вперше в оголошеннях про набір вказується громадянство вступників як закріплення їх приналежності до Радянського Союзу. Вступники-відмінники зараховувалися на перший курс без іспитів. Заяви приймалися з 1 травня до 25 червня 1941 р.
На денну форму, як і на заочну, приймалися громадяни СРСР, до першого класу (курсу) – ті, хто мав неповну середню освіту або сім класів середньої школи, до третього класу (на третій курс) – з освітою за середню школу. Охочі вступити до другого класу (курсу) мали скласти екзамени за перший клас педшколи з усіх предметів.
Доречно зауважити, що при педшколі № 2 з 1941-1942 навчального року планувалось відкриття дошкільного відділу з денною формою навчання, який мав готувати вихователів для дитячих садків і будинків.
У 1941 році анонсувалося відкриття при Чернівецькій педшколі № 1 молдавського відділу, який мав готувати учителів для молдавських шкіл.
Прийом заяв вступників на денну форму оголошувався з 15 червня до 10 серпня 1941 року.
Підготовка до нового 1941-1942 навчального року передбачала в період літніх канікул – під час літньої перерви, – як зазначалося в документах органів народної освіти, в Чернівцях, Вашківському і Хотинському районах роботу курсів з перепідготовки близько однієї тисячі місцевих вчителів. Програма курсів передбачала вивчення історії партії, української і російської мови та літератури, інших предметів.
Уже на кінець 1940-1941 навчального року в школах області працювало 2353 вчителів – вихідців з місцевого населення, що на 516 більше вересня 1940 року. Внесок у це зробила і перша педагогічна школа. Однак її освітня діяльність в червні 1941-го на три роки була перервана нападом фашистських військ.
Після звільнення області від фашистсько-румунських загарбників, розпочинаються заходи з відновлення роботи педагогічної школи. Відповідно до постанови Чернівецького облвиконкому № 87 від 29.05.1944 р. було відкрито Хотинську педшколу для підготовки вчителів початкових класів із числа вступників Сокирянського, Кельменецького, Хотинського, Новоселицького та Герцаївського районів. Відповідно, педшколу № 2 в Чернівцях було ліквідовано, а педшкола № 1 надалі стала іменуватися «Чернівецька педшкола».
З 17 квітня 1944 року Чернівецький обласний відділ народної освіти виконувачем обов`язків директора педшколи № 1 призначив МАНДРИКУ Одарку Олександрівну, яка розпочала формувати колектив працівників та організовувати роботу школи на новому місці.
Школі виділяється нове приміщення по вул. Куза Воде, 1 (тепер – вулиця Лесі Українки) – будівлю нормальної школи, збудовану в 1910 році на честь 500-річчя першої писемної згадки про Чернівці. Споруда вражала формою, імпозантністю стилю, з елементами модерну, ліпниною, гербами Чернівців на фасаді та двома окремими входами.
З червня 1944 року розпочинається активна робота з підготовки школи до навчального року: формується штат викладачів і обслуговуючого персоналу, готуються класні приміщення до навчального процесу, облаштовуються гуртожитки, створюються умови для базової міської початкової школи № 24, проводяться роботи на підсобному господарстві.
16 червня 1944 директором педшколи признається КОВАЛЕНКО Сидір Онісімович. В область він прибув з Києва за рекомендацією ЦК профспілки працівників освіти на посаду голови обласної профорганізації освітян. Обраний керівником профспілки до кінця 1945 року, він одночасно був і директором педшколи. Доречно зауважити, що обласний комітет профспілки працівників освіти знаходився тоді в приміщенні Чернівецької педшколи № 1.
Головним завданням керівника та викладацького складу стає питання набору студентів. Для укомплектування Чернівецької педшколи складом студентів наказом Облвно 1.09.1944 р. створюється комісія у складі директора Коваленка С.О., представника облвідділу наросвіти Літаша та представника інституту удосконалення вчителів Оніщенка П.Д. У зв`язку з цим, упродовж липня-серпня 1944 р. викладачі школи направляються в райони Вінницької, Житомирської, Чернівецької та Кам`янець-Подільської (Хмельницької) областей для набору вступників.
23 вересня 1944 р. було перше зарахування учнів «на підставі переві- рочних матеріалів» на І курс – 113 осіб, на ІІ-й – 27, на ІІІ-й – 18. Всього 158 чол. Друге зарахування було 25.09.1944 р. – 31 чол. Таким чином, в 1944-1945 навчальному році, який розпочався 1 жовтня, до занять приступили 189 студентів – майбутніх вчителів початкових класів.
Трудову діяльність у педшколі розпочали 29 викладачів, з яких близько десяти приїхали до Чернівців за направленнями Наркомату освіти УРСР з Києва, Харкова, Кіровоградської та Полтавської областей. Частина викладачів прийшли на викладацьку роботу після демобілізації з армії.
Організація навчального процесу та викладання дисциплін проводилось за навчальними планами і програмами педшкіл РРФСР.
25 вересня 1944 р. викладачем української мови та літератури педшколи призначена Малик Катерина Максимівна, яка прибула на Буковину після закінчення Полтавського педагогічного інституту. За три роки роботи вона здобула авторитет вимогливої, знаючої вчительки, умілого організатора дозвілля, щирого друга й порадника студентів, окремі з яких були її однолітками. Порядність, глибокі філологічні знання, ерудиція, висока працездатність та любов до своєї професії поєднувались у ній з приязною посмішкою, відкритим довірливим поглядом та щирою, чистою українською мовою, – згадує її учень Стадничук М.Г. Саме це і вразило, а надалі й надихнуло його на подальший вибір у житті – стати філологом і готувати майбутніх вчителів початкових класів.
За видатну діяльність у галузі народної освіти Малик К.М. першою з викладачів педшколи – педучилища в 1963 році отримала високе звання Заслуженого вчителя школи Української РСР. На її честь в 1993 році педагогічне училище заснувало іменну премію за заслуги у відродженні національної школи для відзначення творчо працюючих викладачів.
Упродовж жовтня-грудня 1944 року в педшколі було забезпечено контингент студентів: при плані набору 120 чол., на кінець року навчалось 173 слухачі. В листопаді-грудні вибуло 16 студентів з різних причин: сімейні обставини, хвороба, неуспішність і перехід на виробництво Викладання всіх предметів забезпечували фахові педагоги – спеціалісти. Сформовано керівний склад педшколи: директор Коваленко С.О., завуч – Тимошенко В.С., завпед – Мандрика О.О., введено посаду заступника директора з військової підготовки і ним призначено Пушніна Л.П.
При школі було два гуртожитки, в яких постійно контролювався санітарно-епідеміологічний стан, проводилась дезінфекція, прання білизни раз на тиждень, банні дні. Такі заходи проводились і суворо контролювались через післявоєнну ситуацію. Кімнати були забезпечені меблями. Періодично проводились огляди кімнат, кращі відзначались грошовими преміями (50-100 крб.) та подяками директора.
Студенти педшколи щомісячно з жовтня 1944 р. до зимової сесії отримували стипедію, а окремим, які навчались тільки на «5» і «4», призначалась надбавка на 25%.
Педшкола мала своє підсобне господарство (сад, земельну ділянку), гужовий транспорт (підводи, коней), що забезпечувало студентську їдальню овочами та фруктами в зимовий період. Крім централізованого постачання паливом, силами працівників та студентів школа забезпечувала себе дровами для опалення приміщення школи, гуртожитків, їдальні та квартир вчителів.
Навчальна база Чернівецької педшколи № 1 забезпечувала і роботу обласних курсів підготовки вчителів, очолювати які Облвно призначив директора школи Коваленка С.О.
Таким було життя в останній час історії педагогічної школи…
Постановою Ради Народних Комісарів УРСР від 3 листопада 1944 р. Чернівецька педагогічна школа № 1 була перейменована в Чернівецьке педагогічне училище… Розпочалася нова сторінка історії та розвитку навчального закладу. Початок її закладено в наказі директора школи, де написано: «Наказ № 45 по Чернівецькому педучилищі від 12/ХІІ.44 р.».
Використано матеріали ДАЧО, архіву педколеджу,
краєзнавця, науковця ЧНУ М.Д.Никирси
Педагогічна школа в об’єктиві
